13 листопада 1708 року московські головорізи знищили старих і малих у гетьманській столиці — Батурині. Сейм був червоний від крові. А експедиції археологів досі знаходять дитячі пробиті та проломлені черепи. Така ціна дружби з московитами, що перебрали назву росіян.
Щороку Батурин оплакує жертв тої різанини. Започатковане на початку 90-х років минулого століття чернігівською «Просвітою» та Рухом вшанування пам'яті невинних жертв, уже стало стійкою традицією і цього року проводилося 25-й раз.
Настоятель Батуринської Покровської церкви отець Роман Кривко та його колега з Рубанки Бахмацького району помолилися за спокій душ убієнних. Учасники заходу поклали квіти до хреста пам'яті над Сеймом.
А в Будинку культури пройшов урочистий захід — його розпочав виконанням Гімну України Чернігівський академічний народний хор під орудою Володимира Коцура.
Радник голови Чернігівської обласної державної адміністрації Андрій Лісовий провів аналогію між Батурином і сьогоднішніми Іловайськом та Дебальцевим. Про незмінну натуру російського окупанта говорив і голова обласного товариства «Просвіта» імені Т.Шевченка Василь Чепурний. Він передав Національному заповіднику «Батурин — гетьманська столиця» план походу «Дзвін — 90», з якого розпочиналося відродження Батурина. Кобзар з Ромен Олександр Триус чудово виконав думу гетьмана Івана Мазепи «Ой горе тій чаєчці — небозі».
Далі були виступи артистів, дарування портрета Мазепи роботи столичного художника, проникливий спів і слова, що лягали на душу.
А в Цитаделі червоніє калина — на фоні безлистої осені вона нагадує про українську кров, щедро политу на батуринську землю.
Василь Чепурний
